Для багатьох людей заробляти та розпоряджатися грошима — справжній головний біль. Виявляється, сприйняття грошей та процесу заробляння має цілу філософію. Ставлення до грошей закладалося казками та переконаннями наших батьків, а їм, зі свого боку, — їхніми батьками.

Переконання — це фільтр сприйняття, через який ми розуміємо довкілля. Світ змінюється, а переконання історично карбуються в нашій свідомості. Отож, що важливо переглянути в своїй історичній спадковості?

1. Думку, що великі гроші не можна заробити чесно.

Саме це нам «навішували» бабусі, сусіди, вчителі в наші 90-ті. Але зараз реальність показує зовсім інші приклади: навіть дитина з допомогою соціальних мереж інколи може заробляти більше, ніж її батьки. Досвід країн Європи демонструє успіх у сімейному підприємництві, де подружжя досягає значних успіхів у бізнесі та має високий прибуток.

2. Моїх знань замало.

«Недостатньо розумна, успішна, цілеспрямована». «Я невдаха, порівняно з іншими» . Ці переконання частенько застрягають у нас в голові. Звичайно! Ми звикли порівнювати себе з іншими, відзначати їхні досягнення, а свої водночас повністю знецінювати. Помітити свої переваги допоможе усвідомлення того, що я зараз маю, чим можу пишатися та які найменші перемоги маю.

3. Заробити гроші можливо тільки тяжкою працею.

Знайомо? Саме так нас навчали і переконували, що хороший результат потребує надзусиль. І вже у дорослому житті ми обираємо проблемні проєкти, погоджуємося на надвисокі об’єми роботи, обираємо компанії, які переживають кризу. Усе це створює надмірний рівень стресу, і велика частина коштів витрачається на лікування та відновлення сил. Найкраща робота та, що приносить задоволення. Така робота, крім доставляння фінансів, буде надихати та мотивувати розвиватися.

4. Гроші псують людей.

Звичайно, якщо ви думаєте, що статки зроблять з вас самозакохану жадібну людину, то підсвідомо захочеться уникати таких наслідків. А можна спробувати помріяти про те, скільки добрих справ зробите, маючи фінанси, якими зможете ділитися. Можливо, ви хотіли здобути іншу освіту або придбати авто для батьків; допомогти притулкам чи підтримати лікарні, які активно борються з пандемією. Складіть список справ чи планів, які ви хотіли б втілити в життя, і коли фінансове становище почне змінюватися, починайте діяти і самі. Пам’ятайте, важливо заробляти кошти та реалізовувати позитивні зміни: нові корисні звички, підвищення кваліфікації, відпочинок та подорожі, які розширюють можливості сприйняття. В природі існує закон взаємного обміну: брати та віддавати. Діліться з іншими та приймайте допомогу, коли її пропонують.

Скільки б робіт ви не змінили, перша зустріч з новими потенційними роботодавцем / роботодавицею ― завжди бентежний момент. Настільки, що часом переживання може зіграти з нами злий жарт і посприяти, щоб перша співбесіда стала останньою. Аби цього не сталося, консультанти й консультантки з пошуку роботи підготували добірку порад. Отже, як не провалитися перед рекрутером чи рекрутеркою?

Що не одягати?

«Зустрічають по одежі» ― стара приказка, але вона досі працює. Стримано й зі смаком ― ось, що завжди доречно. Що точно краще відкласти на інший випадок:

• коротку спідницю / шорти;
• майки та сукні на тонких бретелях;
• високі підбори (понад 10 см);
• колготки-сітку;
• прозорі елементи, глибоке декольте;
• одяг з написами, що не відповідають цінностям компанії.

На співбесіду обирайте одяг пастельних відтінків: бежевий, пудровий, небесно-голубий, світло-зелений. Вони заспокоюють і не будуть відволікати. Якщо хочете яскравих кольорів, використовуйте їх в акцентних аксесуарах: сумка, взуття, прикраси, шалик на шиї. Також краще уникати повністю чорних образів.

«Бойовий розкрас» залиште для вечірок, оберіть легкий денний макіяж. Спідниця / шорти мають бути не коротшими, ніж на долоню від коліна. Плечі також варто прикрити. Туфлі-«шпильки» ліпше замінити взуттям на широких підборах заввишки до 10 см. Якщо хочете додати елементів, що підкреслюють вашу особистість (брошки, браслети, ремені, нашивки тощо) ― будь ласка! Тільки стежте, щоб все було гармонійно. Одягати одразу всі прикраси, які маєте, ― моветон.

Що не казати?

Головне правило комунікації під час співбесіди ― бути чесним, відвертим і в хорошому настрої. Нижче наведемо приклади фраз, яких категорично варто уникати під час першої зустрічі з роботодавцем чи роботодавицею.

1) «Я все написала в резюме!»

Навіть якщо на прохання «Розкажіть про себе» подумки ви відповіли «Все й так написано в резюме», в жодному разі не кажіть це вголос! Співбесіду для того й влаштовують, щоб дізнатися про кандидата більше, ніж викладено на одній сторінці резюме.

Не переказуйте всю біографію (вона й дійсно є в резюме). У кількох абзацах зосередьтеся на моментах, які розкривають вас не лише як працівницю, а й як особистість. Може, ви любите музеї? Щомісяця ходите волонтерити до притулку для тварин? Не пропустили трансляцію жодного фешн-шоу? Додайте у розповідь про себе більше себе. Ваша задача ― зацікавити. Адже шукають не лише робочі руки, а й доповнення команди.

2) «Ми», «Вони», «Компанія»

Під час знайомства рекрутерові чи рекрутерці важливо побачити, ким є саме ВИ. Якщо у розповідях ви постійно переходите на узагальнення («моя компанія», «вони» тощо), це викликає занепокоєння. Навіть якщо хочете розповісти про успіх, до якого доклався увесь колектив, сфокусуйтеся на тому, що зробили саме ВИ.

Наприклад, салон краси, де ви працювали, переміг у конкурсі зачісок. Якою була ваша роль: домовитися про участь, знайти моделей, зробити фінальну зачіску? Не бійтеся говорити про власні здобутки й в міру хваліть себе, спираючись на факти.

3) «Якщо не візьмуть тут, візьмуть в іншому місці»

Навіть якщо ця співбесіда — одна із, все одно не варто приходити на неї, ніби ви робите комусь послугу. На запитання, чи надсилали резюме ще кудись, краще відповісти прямо. Ні — то ні. Якщо так — це буде тільки перевагою. Зазначте, що робота / посада, на яку ви зараз співбесідуєтеся, цікавить вас найбільше.

Не розповідайте, які пропозиції вам надходили і які умови пропонували. Особливо, якщо це від конкурентів. Головне — дати зрозуміти, що ви хороший фахівець / фахівчиня, яких хочуть взяти до себе й інші.

На запитання: «Чому ми маємо вас взяти на цю посаду?» – не кажіть: «А чьо ні?», «Бо я ідеально підходжу», «Ви більше такої не знайдете» тощо. Краще пройдіться по фактажу: які маєте навички, щоб виконувати цю роботу; який досвід уже є; чого готові навчитися.

4) «А яка зарплата?», «А скільки платите?», «Скажіть, скільки, а я скажу, чи підходить мені»

Дочекайтеся, щоб розмову про зарплату почав рекрутер / рекрутерка. Гроші ― це важливо, але не найважливіше. З усіх факторів, за якими ви обираєте роботу, для роботодавця / роботодавиці цей має бути останнім. Якщо основна мотивація ― гроші, то можна вирішити, щойно вам запропонують більше в іншому місці, ви швидко зміните роботу.

Рекрутер чи рекрутерка самі назвуть суму, на яку можете розраховувати. Зважайте, іноді можуть запитати вас, яку зарплатню очікуєте. Не поспішайте відповідати. Уточніть навзаєм (якщо ще цього не проговорили), які будете мати обов’язки, яку роботу виконуватимете; оцініть завантаження і відповідальність. Це покаже ваш раціональний підхід до вирішення важливих питань.

Краще підготуватися й перед співбесідою пошукати в інтернеті (або розпитати знайомих), яка середня зарплата на цю посаду. Називайте на 20-25% більшу суму від середньої (на випадок, якщо рекрутер / рекрутерка захоче «поторгуватися»). Якщо назвете нижче ринкової ― це можуть оцінити як невпевненість в собі.

Якщо до кінця співбесіди про умови роботи так мова й не зайшла, можете тактовно поставити запитання. Наприклад, «Дякую за змістовну розмову! А можете ще розповісти про умови роботи?» або «Перепрошую, а розкажіть, які умови ви пропонуєте на цій вакансії?»

5) «А на попередній роботі…»

Звісно, якщо ви зараз шукаєте роботу, то на попередньому місці було щось не так. Або з вами, або з роботою. Розповідати неприємні внутрішні історії, скаржитися на колишнії роботодавця або роботодавицю чи звинувачувати колег не варто. Рекрутерові / рекрутерці дуже легко знайти потрібний контакт і довідатися про вас. Звичайно, ідеальної відповіді на запитання «А чому ви звільнилися?» немає, але є лояльні. Наприклад:

• «Не бачив/-ла перспектив зростання»
• «Цінності компанії не підходили моїм»
• «Бачу для себе розвиток у (нова посада, професія тощо)»
• «Хочу рухатися далі».

Казати, що посада / умови роботи, яку вам пропонують, гірші, ніж ви мали, ― також не варто. Якщо те, що ви почули, не підходить вашим очікуванням, просто подякуйте за інформацію, але не критикуйте.

6) «Не ваше діло» й подібні репліки

Деякі запитання на співбесіді можуть вам не сподобатися. Наприклад, про особисте життя, дітей, релігію, достаток тощо. Не заводьтеся і не поспішайте відповідати. Якщо запитання надто приватне, перепросіть і скажіть, що не зовсім розумієте, як це стосується роботи. Часто рекрутери та рекрутерки ставлять подібні запитання спеціально, щоб побачити, як ви будете поводитися у незручній ситуації. Можете пожартувати, запитати щось навзаєм чи відповісти загалом, не вдаючись у деталі.

7) «Я не знаю»

Найгірше, що можна сказати на співбесіді. Навіть якщо не знаєте відповіді, формулюйте речення так, ніби знаєте. Наприклад, замість «Я не знаю, ким буду через 5 років» скажіть так: «Світ настільки швидко змінюється, що важко точно прогнозувати майбутнє. Думаю, через 5 років я точно знатиму більше, ніж зараз, і займатимуся роботою, яка приноситиме задоволення. Сподіваюся, доросту до цього разом з вашою компанією». Якщо вам ставлять запитання «в лоб» і на язиці вже крутиться «я не знаю», скажіть щось на кшталт «Поки що не відповім. Мені треба перевірити / уточнити / знайти інформацію». Така відповідь зіграє тільки на руку: ви готові шукати рішення, а не здаєтеся перед невідомим.

Чого не робити?

Маємо ще кілька порад, як поводитися, щоб не перетворити першу зустріч з роботодавцем / роботодавицею на останню.

1) Не брешіть у резюме.

Якщо ви вказали, що вмієте організовувати дні народження, будьте готові, що рекрутер / рекрутерка запитають, з чого б ви почали організацію дня народження для боса. Тому пишіть тільки про те, що вмієте.

2) Не брешіть на співбесіді.

Рекрутери/-ки не лише добре складають текст вакансії, а й розуміються на психології людей. Будете придумувати неправдиві відповіді на ходу ― ваша міміка й пози викриють вас і довіра назавжди буде втрачена.

3) Не переходьте на фамільярність і панібратство.

Особливо, коли перед вами молодша за віком людина. Перейти на «ти» можна тільки після пропозиції роботодавця чи роботодавиці.

4) Не додавайтеся в соцмережах до всіх підряд тільки тому, що ви разом працюватимете / працюєте.

Для багатьох соцмережі ― приватна територія. Спершу познайомтеся наживо, поспілкуйтеся й тоді надсилайте запит у друзі.

5) Не кажіть, що все зрозуміло, коли нічого не зрозуміло.

Перше знайомство ― на те й знайомство, щоб дізнатися одне про одного якомога більше. Не бійтеся ставити запитання, перепитувати, уточнювати. Набагато гірше, коли ви киваєте головою, що все ясно, а потім помиляєтеся в роботі. Основна порада від консультантів та консультанток з пошуку роботи ― залишайтеся собою. Перед вами на співбесіді хоч і сидить серйозна, але насамперед людина. Зі своїм почуттям гумору, емоціями, досвідом. Не штудіюйте текст вакансії, щоб сподобатися. Усміхайтеся, будьте відвертими і все вийде!

Маємо максимально корисний гайд для жінок, які прагнуть влаштуватися на роботу без досвіду.

Покрокова інструкція

1. Проаналізувати свої професійні навички 

Та чесно сказати собі, у якому напрямку ви хотіли б рухатися. Digital-маркетинг, ІТ, ландшафтний дизайн, мода, освіта тощо — де ви себе бачите та до яких висот прагнете? Для вас у пріоритеті — робота у колективі та кар’єрне зростання? Можливо, ви займаєтеся хенд-мейдом та маєте намір продавати свої вироби на міжнародному маркетплейсі Etsy, а відтак відкрити власну справу? Озвучте відповіді на ці та інші запитання, які визрівають у вас.

2. Створити резюме

Одна з основних вимог до резюме — лаконічність. Жодної «води», формальних описів та штампів. І важливим є не лише те, що написано, а й те, як оформлено резюме. Воно має бути структуроване: досвід роботи, ключові навички та про себе. Кожен з пунктів має свої особливості:

• Про себе. Рекрутери не полюбляють шаблонні «стресостійкість», «відповідальність» та «комунікабельність», бо вони сприймаються як соціально бажані слова, але водночас кожна вкладає у них своє значення. Натомість можна перефразувати. Не «стресостійкість», а, скажімо, «спокійно реагую на проблемні ситуації та знаходжу оптимальні шляхи їх вирішення». Не «комунікабельність», а «знаходжу спільну мову з будь-яким клієнтом». Не «пунктуальність», а «дотримуюся дедлайнів та здатна самостійно приймати рішення». 
• Ключові навички. Своєрідні хештеги, що вказують на специфіку вашої роботи. Якщо ви вмієте працювати зі спеціальними програмами, варто це зазначити. Для аналітикині, наприклад, це може бути Tableau, для графічної дизайнерки — Photoshop, Illustrator, Figma, для архітекторки — AutoCAD.
• Досвід роботи. Варто тезово зазначити свої зони відповідальності, а потім акцентувати на досягненнях. Насамкінець резюме має бути квінтесенцією вашого досвіду, з якого прибрана вся «вода»: епітети, вступні слова, дієприкметникові та дієприслівникові звороти тощо. 

Обсяг резюме не повинен перевищувати дві сторінки A4. Можна представляти резюме у формі презентації: крім досвіду показати своє портфоліо.

І ще одна тенденція — крім електронної адреси та номера телефону, заведено вказувати й особисту сторінку у соціальних мережах. Це додає кандидатці балів, дає змогу оцінити особисті якості, інтереси та те, наскільки вона близька до корпоративної культури роботодавця.

Про що розповісти у першому резюме, щоб почуватися впевнено на співбесіді?

Навіть якщо у вас немає досвіду роботи, вам все ще є про що розповісти, наприклад, про волонтерські програми, успішно пройдені курси, власні проєкти, врешті-решт, про особистий блог чи Telegram-канал. Ця інформація збагатить резюме та продемонструє вашу сферу професійних інтересів.

• Волонтерство. Для роботодавців цінні претенденти, які безоплатно допомагали іншим людям та паралельно отримували корисний досвід.

Приклад:

Тиждень працювала на міжнародній конференції щодо екологічних проблем. 

Була синхронною перекладачкою у п’яти лекторів. Відеозаписи виступів із перекладом можна переглянути на сайті.

• Релевантні курси, зокрема з університетської програми. Під час написання резюме часто не беруть до уваги один з очевидних варіантів — подивитися на перелік курсів.

Приклад:

Прослухала курс «Українська й англійська мови: переклад та редагування».

Написала та успішно захистила дипломну роботу «Технологія створення чат-ботів».

• Особисті проєкти. Якщо немає досвіду роботи, то максимально підійдуть релевантні проєкти.

Приклад:

Організувала збір коштів до Фонду допомоги студентам з особливими потребами. Залучила 10 блогерів із сумарним охопленням понад 100 000 осіб. Впродовж кампанії вдалося зібрати 50 000 грн.

Модерувала онлайн-зустрічі у Google Meet з українськими письменниками та оформила воркбук з їхніми порадами для початківців. Завантажити воркбук можна за посиланням.

• Особистий блог чи Telegram-канал. Навіть якщо ви маєте невелику кількість читачів, особистий блог чи Telegram-канал — можливість показати, як ви думаєте та чим цікавитеся.

Приклад:

Запустила сайт про zero waste. Щомісячна відвідуваність — 100 тисяч осіб. З матеріалами можна ознайомитися за посиланням.

Запустила Telegram-канал для креаторів. Публікую матеріали про створення контенту двічі на тиждень. За 5 місяці ведення на нього підписалося 1,5 тисяч осіб. 

3. Визначити найзручніший для вас формат роботи

Повний день чи part-time? Робота в офісі, дистанційно чи гібридний режим? Озвучте ідеальні для себе умови та обміркуйте, чим могли б ви чимось пожертвувати заради заробітної плати чи кар’єрного зростання. Орієнтуйтеся на ринок вакансій та власні потреби.

4. Сфокусуватися на релевантних ресурсах для пошуку хорошої роботи

Є безліч вебресурсів для пошуку роботи, зокрема без досвіду. Практика показує, що чим об’ємніший сайт, тим менше ейчари приділяють часу на обробку відгуків. Мудрим рішенням буде зосередитися на тих спільнотах, каналах або сервісах, які безпосередньо присвячені вашій галузі.

5. Вступити до професійних спільнот

У тематичних чатах зазвичай спілкуються експерти: ви дізнаєтеся, чим вони цікавляться, що зараз у тренді та просто зможете попросити пораду — ввічливим новачкам завжди охоче допомагають.

Найкращі місця для цього — Telegram та Facebook. Саме тут нерідко шукають виконавців для термінових проєктів, а це прекрасна можливість знайти роботу без досвіду.

Як використовувати професійні ком’юніті у Telegram та Facebook, щоб швидко знайти роботу?

• На тематичних каналах часто розміщують вакансії, яких немає на сайтах з пошуку роботи. У вас буде змога побачити, які навички наразі актуальні, та взяти участь у цікавих проєктах.
• Не зайвим буде стежити за курсами у своїй галузі, які як бонус пропонують запрошення до закритого чату: зазвичай там можна поспілкуватися з викладачами та познайомитися з іншими учасниками, очевидно, майбутніми зірками професії. Нетворкінг ще не раз знадобиться вам в майбутньому.

Якщо ви прагнете знайти роботу за фахом за кордоном чи розширити професійний кругозір, пам’ятайте: на Заході роль Telegram бере на себе Slack, де також чимало професійних спільнот. Заздалегідь знайте, що деякі з них платні.

6. Використовувати соціальні мережі

Більшості вкрай важко розповідати про себе у соціальних мережах під час пошуку роботи, зокрема першої. Ділимося простою структурою допису для Facebook чи Instagram: розкажіть про те, хто ви, що вмієте, що робили, що хочете робити і в якій галузі, дайте контакти для зв’язку та попросіть поділитися дописом. 

7. Писати безпосередньо у компанії, які вас надихають і мотивують

Гарною ідеєю працевлаштуватися може стати персональний лист від вас, написаний керівнику відділу чи ейчару. Найчастіше потрібні електронні адреси можна знайти на офіційному сайті або на публічних сторінках у соціальних мережах.

Не зможете знайти — нічого страшного. Ніхто не заважає вам написати в Instagram Direct та запитати, з ким можна зв’язатися щодо вашого питання. Будьте сміливішими! Зрештою вам можуть запропонувати стажування, на якому у вас буде можливість продемонструвати, на що ви здатні.

8. Ходити на співбесіди 

Ні: панікувати.

Точно ні: знервованою вибігати зі співбесіди.

Так: заспокоїтися, розслабитися та подихати. Будь-яка співбесіда — це шанс знайти щось своє. Відповідайте чесно на всі запитання, розвивайте навички самопрезентації та працюйте над помилками.

9. Бути активними та просити фідбек

Надсилати резюме краще тільки у разі, якщо у вас сяють очі, коли ви читаєте деталі вакансії. Виконали тестове завдання, а у відповідь — тиша? Попросіть зворотний зв’язок.

Якщо вам потрібна допомога, щоб усвідомити свої кар’єрні пріоритети, оформити резюме та знайти вакансію мрії, ви завжди можете отримати консультацію кар’єрної радниці чи радника.

За результатами дослідження Фонду ООН у галузі народонаселення «Гендерна рівність та відповідь на домашнє насильство в приватному секторі в Україні: заклик до дії» кожен п’ятий працівник переживав насильство протягом останніх 12 місяців, а 81% з них – жінки.

78% опитаних погоджуються з тим, що домашнє насильство негативно впливає на професійне життя постраждалих. Вони згадували конкретні впливи на робочу сферу:

• моральне та фізичне виснаження;
• низький рівень концентрації на робочому процесі;
• депресія, дратівливість або агресивність;
• загальне погіршення психологічного клімату в колективі.

Найчастіше працівники помічали у постраждалих такі ознаки:

• помітні тілесні ушкодження (19%);
• часті захворювання (18%);
• депресія (17%);
• тривожність (16%);
• ізоляція (13%);
• неспроможність зосередитися (13%);
• відсутність або запізнення на роботу (12%);
• підвищена чутливість до питань, що стосуються сімейного життя (11%).

Через домашнє насильство постраждалі:

• змінили  місце проживання (26%);
• були змушені пропускати роботу (24%);
• втратили заробіток (16%).

Створення робочого простору, де безпечно та панує атмосфера підтримки – відповідальність кожного з нас. Саме ви можете допомогти колезі вашою небайдужою позицією. 

Тривожні ознаки 

Працівниця(-к):

• має або мала(-в)  синці, подряпини або переломи кісток;
• приховує чи намагається приховати синці або травми;
• надає пояснення щодо пошкоджень, які здаються сумнівними;
• іноді носить одяг, невідповідний сезону (довгі рукави в спекотну погоду);
• іноді робить надлишковий макіяж, який може приховувати травми;
• часто працює допізна, навіть коли в цьому немає потреби;
• демонструє зміни у поведінці (наприклад, стає тривожною(-им), замкнутою(-им), наляканою(-им);
• починає вживати наркотики або алкоголь, щоб розрадити себе;
• тривалий час відсутній на роботі (наприклад, стає більше днів «на лікарняному», неоплачуваних відпусток, незрозумілих прогулів);
• часто запізнюється;
• має проблеми з концентрацією уваги;
• працює повільно;
• має труднощі з прийняттям рішень;
• просить піти йому назустріч (змінити графік робочих змін, перевести на інше місце роботи);
• як правило, має більше труднощів при виконанні своїх професійних обов’язків.

Тривожні ознаки, пов’язані з поведінкою (колишнього) партнера(-ки)

Працівниця(-к):

• отримує часті телефонні дзвінки та/або текстові повідомлення
• часто зазнає візитів з боку партнера(-ки) чи колишнього(-ої) партнера(-ки)
• має партнера(-ку) чи колишнього(-ю) партнера(-ку), який(-а) контактує з колегами чи керівниками та розпитує їх 
• стає жертвою вандалізму
• зазнає стеження або домагань особисто чи в електронній формі
• має обмежену автономію і можливості взаємодіяти з колегами поза роботою.

Важливо пам’ятати, що тривожні ознаки – це наче червоні прапорці, що вказують на якісь негаразди. Проте, вони можуть бути також пов’язані не лише з домашнім насильством, а й іншими проблемами чи обставинами, тому не слід поспішати з висновками.

Побачити – назвати – перевірити

Постраждалим може бути складно «побачити», що вони знаходяться в ситуації жорстокого поводження, або навіть усвідомити небезпеку для себе. Слід навчитися бачити, називати та перевіряти тривожні ознаки та фактори ризику насильства.

Існують вагомі суспільні причини труднощів у тому, щоб побачити та назвати насильство своїми іменами. Жорстока поведінка змушує людей почувати себе некомфортно та/або боятися. Соціальну норму «займайся своїми справами» важко подолати. Особи, які самі зазнають насильства, часто розуміють це як процес, що складається з невеликих кроків. Ми пропонуємо підхід «Побачити – Назвати – Перевірити», щоб відкрити двері для підтримки.

ПОБАЧИТИ:

• Звертайте увагу на голос інтуїції, яка підказує, що наявні якісь негаразди. 
• Знайдіть в собі готовність поглянути на ситуацію неупереджено.
• Які є тривожні ознаки? Чи існують фактори ризику?

НАЗВАТИ:

• Не тримайтеся ізольовано – подолайте свої вагання.
• Назвіть, що вас тривожить; «Я переживаю за вас … Мене занепокоїло».
• Назвіть причину свого занепокоєння; «Я бачив чи чув …» ТІЛЬКИ факти!
• Будьте обережні, не засуджуйте і не робіть квапливих висновків – це може не бути ситуацією насильства. Оперуйте тільки фактами.

ПЕРЕВІРИТИ:

• Перевірте ситуацію; це небезпечно?
• Довіряйте своїм інстинктам. Якщо це небезпечно, викликайте екстрену допомогу.
• Перевірте себе; не намагайтеся виправити ситуацію – ставте питання.
• Перевірте разом з жінкою; чи готова вона вас вислухати у цей час? Чи ви підходяща людина, щоб запитати її про ситуацію?
• Зверніться до професіонала, наприклад, керівника служби безпеки на роботі, менеджера з персоналу, консультанта з питань насильства щодо жінок: назвіть те, що ви бачили (лише факти), а потім задайте питання про подальші дії.

Корисні поради щодо можливих фраз: «Я за вас хвилююсь. Все гаразд? Чи можу я чим-небудь допомогти?»  «Я готова/вий  вас вислухати». І якщо ви відчуваєте, що вона готова для цього, спитайте: «Чи вам завдають болю?»

Будьте готові відреагувати на зізнання словами «Я вам вірю»,  «Це не ваша провина» і поділіться контактами допомоги: 

102 – Національна поліція України

15 47 – Урядова гаряча лінія з питань запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі. Цілодобово, безплатно. 

116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335 (зі стаціонарного) – Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства. Цілодобово, анонімно, безкоштовно.

В Україні відкриваються сервіси для постраждалих від домашнього насильства – кризові кімнати, притулки та денні центри. Телефонуйте за контактами допомоги та дізнайтеся, чи є такі спеціалізовані служби підтримки у вашому населеному пункті.

Домашнє насильство є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. Найчастіше від протиправних дій страждають жінки. Нерідко вони залишаються в небезпечних стосунках через фінансову залежність від кривдника.

Саме тому Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні запустив кар’єрний хаб «ВОНА» – https://www.vonahub.org.ua. Мета онлайн-платформи — розвивати професійні навички жінок, які зазнали домашнього чи гендерно зумовленого насильства, та надавати їм допомогу на шляху до фінансової незалежності.

Кар’єрний хаб «ВОНА» — це комфортний простір, де жінки можуть отримати індивідуальну професійну та психологічну підтримку для впевненості у власних силах і кар’єрного росту.

Що пропонує онлайн-платформа?

• Консультації з кар’єрною радницею/радником та супровід на всіх етапах пошуку роботи. Фахівці допоможуть визначити кар’єрні пріоритети, сформувати кар’єрний план та написати резюме та супровідний лист. Також ментори/менторки проводять мотиваційні зустрічі й надають підтримку під час періоду адаптації у новому колективі.
• Психологічна підтримка. Залежно від потреб жінки радниця/радник направить її на консультацію із психологинею/психологом. У розділі «Психологічна підтримка» на офіційному сайті проєкту містяться поради фахівців, які допоможуть побудувати історію фінансово незалежного життя.
• Навчання. Є можливість подати заявку на безкоштовні онлайн-курси для здобуття нових знань та навичок. Жінки можуть долучитися до перегляду вебінарів та їх обговорення. Експерти/експертки хабу й запрошені лектори ділитимуться своїм досвідом. Участь у вебінарах та перегляд записів також є безкоштовною.

На онлайн-платформі також містяться кар’єрні поради, анонси корисних подій та додаткові сервіси, які можуть стати у пригоді.

Для того щоб долучитися до кар’єрного хабу, варто зареєструватися на офіційному сайті проєкту Кар’єрний хаб «Розірви коло» + QR код. Надалі в особистому кабінеті необхідно подати заявку на консультацію до кар’єрної радниці/радника.

Кар’єрний хаб «Розірви коло» — це комфортне середовище, де жінки не тільки отримують професійну підтримку для кар’єрного росту, а й можуть відновити віру в себе та побудувати краще майбутнє.

Шість кроків для початку успішної кар’єри

1. Проаналізуйте, скільки часу ви можете присвятити роботі та саморозвитку. Якщо у вас є дитина, варто розуміти, що часто обмежена кількість місць у дитячих садочках, висока вартість приватних дитячих закладів може унеможливлювати працевлаштування на повний робочий день.
2. Виділіть
   
   – конкретні години для роботи/навчання
   – робоче місце, де ви зможете повноцінно зосередитися;
   – обладнання: ноутбук, комп’ютер.
   
3. Проаналізуйте наявні вакансії на ринку праці. Часом працедавці готові брати кандидатів без актуального досвіду. Це найшвидший варіант відновлення професійних навичок та здобуття нових. 
4. Якщо ви вагаєтесь або працедавці не реагують на ваші запити про роботу, отримайте кар’єрну консультацію, зареєструвавшись на онлайн-ресурсі https://www.vonahub.org.ua або пройдіть профорієнтаційне тестування у найближчому до вас Центрі зайнятості. 
5. Після визначення з напрямком ви можете знайти відповідні професійні курси. Якщо ви не маєте достатньо коштів, пошукайте безкоштовні програми та курси. Українська платформа «Прометеус» (https://prometheus.org.ua/), міжнародна платформа “Coursera” (https://www.coursera.org/), міжнародні організації та благодійні фонди, різноманітні Фейсбук спільноти, Телеграм- та Вайбер-канали регулярно проводять набори на безкоштовні професійні курси та професійні марафони. Якщо ви плануєте розвиток в ІТ сфері, зверніть увагу на платформу DOU (https://dou.ua/ ). Підписуйтеся на професійні подкасти у Youtube, Tiktok та інші. Почніть використовувати інтернет мережу як бібліотеку професійних можливостей.
6. Розбудовуйте власну професійну мережу. Створіть власний профіль у мережі Linkedin та/або Facebook. Шукайте потрібні професійні контакти. Підпишіться на групи та канали спеціалістів з управління персоналу (HR) у різноманітних соціальних мережах та месенджерах. 

І головне, не здавайтеся! Успіх —  це лише кількість спроб.

Сьогодні у жінки багато можливостей, і поєднання сім’ї та кар’єри є однією з них. Найголовніше — прислухатися до себе й своїх відчуттів. Як знайти роботу після декретної відпустки? Як припинити хвилюватися та почати діяти? Як зробити цей новий для вас період максимально корисним? Відповідаємо на ці та інші запитання, щоб процес виходу на роботу був якомога комфортнішим.

Найважливіший крок упродовж пошуку роботи — повірити у себе

Якщо перед виходом із декретної відпустки ви відчуваєте, що ваша самооцінка стрімко падає, вам варто усвідомити: ви не стали гіршою як працівниця — ви просто тимчасово випали з «робочого контексту». Ба більше, ви маєте неоціненні якості: відповідальність, вміння планувати свій час та робити кілька справ відразу, здатність домовлятися й керувати процесами.

Пам’ятайте, що у будь-якій справі, чи то пошук роботи, чи то життєва реалізація, вам насамперед необхідна впевненість у собі. Як тільки ви повірите у себе як фахівчиню, роботодавцю не залишиться інших варіантів, як теж повірити, що він шукав саме вас.

Ніхто під час прийняття на роботу не чекає від вас подвигів — просто дайте собі час на те, увійти до ритму, і не робіть поспішних висновків. Врахуйте, що навіть при найкращому розкладі виникатимуть складнощі: втома, образа, відчуття, що не справляєшся й ні на що не здатна. Цей період мине, і відтак можна буде об’єктивніше оцінити те, що відбувається. Щоб відчути себе впевненіше, читайте тематичні статті та книги, беріть участь у семінарах, слухайте лекції — підвищуйте кваліфікацію, і незабаром усіх наздоженете.

Можливі варіанти

Тим, хто має намір знайти омріяну роботу після декрету та не планує радикально змінювати сферу діяльності, варто тримати руку на пульсі навіть під час декрету. Якщо правильно розподілити час, продовжувати рости професійно можна навіть у відпустці з догляду за дитиною. Ба більше, для деяких жінок декрет стає стартовим майданчиком для освоєння нової спеціальності, на що зазвичай не вистачало часу при повноцінному офісному завантаженні. Корисно продовжувати спілкуватися з професійною спільнотою, тим паче соціальні мережі легко розв’язують це завдання.

Якщо молода мама хоче повернутися на колишнє місце, важливо розуміти, що зміни відбуваються в будь-якій компанії: змінюються керівники та правила роботи; йдуть старі й приходять нові співробітники; когось підвищили, когось — навпаки. Повідомте керівника про своє рішення розпочати роботу заздалегідь. Також намагайтеся підтримувати стосунки з колективом: дізнаватися про зміни в компанії, у складі відділу, у підходах до роботи.

Якщо повертатися нікуди або якщо необхідного досвіду роботи на момент виходу немає, важливо залишатися позитивною: навіть якщо пошук роботи буде нелегким, своє ви знайдете. Найважливіше — не варто чекати, поки вам запропонують роботу. Оновіть резюме, оцініть свої переваги, продумайте, чим ви можете зацікавити потенційного роботодавця, акцентуйте на професійних якостях. Розвивайте особистий бренд.

Якщо є особливі обставини — дитина ще занадто маленька, немає надійного тилу в сім’ї тощо — краще пошукати для себе іншу форму зайнятості і не виходити на повний робочий день. Можна спробувати себе у фрилансі, влаштуватися на часткову зайнятість, працювати віддалено, брати участь у проєктах або шукати роботу з гнучким графіком. Після декрету можна зареєструватися у центрі зайнятості та отримувати виплати.

Як нейтралізувати настороженість роботодавця та вийти на гарне місце роботи?

Якщо ви шукаєте роботу після декретної відпустки, не забувайте: варто простежити можливі страхи наймача, а це насамперед ваша мотивація й професійні навички, та бути готовою проговорити їх. Важливо сприяти тому, щоб на співбесіді нікому навіть не спало на думку, що ви не відповідаєте очікуванням: зібраність, чесність, дотримання темпу ділової розмови — у пріоритеті.

На співбесіді важлива самопрезентація. Говоріть про свої навички й кар’єрні прагнення. Про інші аспекти життя, які не мають жодного відношення до працевлаштування, скажімо, наявність чи відсутність дітей, плани народжувати чи виходити заміж, за законом роботодавець не має права запитувати.

У разі, якщо вам важливо швидко знайти роботу після декретної відпустки і ви відчуваєте, що потребуєте допомоги, є можливість звернутися до кар’єрної радниці чи радника. Консультація дозволить вам знайти свій власний шлях виходу з декрету та побудувати кар’єрну траєкторію, що дає змогу комфортно поєднувати материнство й самореалізацію.

Чимало жінок починають кар’єру з нуля вже у досить зрілому віці. Як зробити рішучий крок до омріяного та кардинально змінити життя? Куди рухатися, якщо ви зважилися змінити професію? Як влаштуватися на нову високооплачувану роботу?

Крок 1. Визначитися з колом інтересів та перенести їх на кар’єрну площину.

Спробуйте провести ревізію своїх захоплень. Почніть із того, що надихає вас. Принципово важливо відповісти собі на запитання: «Хто ви?», «У чому ви — найкращі?», «Які ваші сильні сторони?». Перенесіть свої інтереси на папір — та отримайте перелік галузей, які можуть бути ідеальними для побудови кар’єри. Необхідно також зрозуміти, чи має попит бажана вами посада. Варто максимально заглибитися у вибрану галузь. Стежте за контентом, яким діляться лідери ринку у Facebook чи Instagram, бо ж це можливість розширити уявлення про тренди. Слухайте подкасти та дивіться вебінари, які організовують експерти. Читайте спеціалізовані журнали й книги, відвідуйте лекції та семінари. Відтак ви усвідомите, чи справді обрана галузь вам підходить.

Шукаючи себе, пам’ятайте: досвід — ваша перевага на ринку праці. Готовність до змін, глобальна поінформованість, технічна грамотність та прагнення вчитися — те, що цінують роботодавці.

Крок 2. Організувати пошук роботи.

• Складіть розклад та дотримуйтеся його. Виділяйте на пошук будь-якої роботи дві-три години щодня. Немає сенсу декілька днів сидіти перед монітором близько десяти годин, а потім тиждень відпочивати. Послідовність — у пріоритеті.
• Використовуйте систему GTD (Getting Things Done). Завелика ціль вимагає безліч ресурсів. Щоб не злякатися масштабів та не відступити від задуманого, складіть поетапний план і йдіть до бажаного маленькими кроками. Озвучте ціль (отримати бажану посаду), окресліть завдання (надсилати десять відгуків на вакансії щотижня) та опишіть реальні шляхи досягнення омріяного (вивчити галузь, вибрати відповідні компанії, знайти відкриті вакансії або стажування тощо).
• Виберіть компанії, які вас надихають і до яких ви хочете долучитися. Сформуйте перелік з компаній, які приваблюють вас своїми цінностями, проєктами чи просто красивим логотипом. Де їх можна знайти? По-перше, на конференціях, майстер-класах, вебінарах та воркшопах. По-друге, на сайтах з рейтингами компаній. По-третє, у соціальних мережах (Facebook, Instagram, LinkedIn тощо), де про компанії можна дізнатися з першоджерел.
• Відгукніться на знайдені вакансії. У вас є три шляхи. Перший — вибрати компанію мрії та написати на e-mail супровідний лист, у якому вказати, які завдання ви готові розв’язувати, орієнтуючись на стратегію розвитку компанії, та вкласти правильно сформоване резюме. Другий — знайти у соціальних мережах особу, яка приймає рішення, чи лідера думок компанії, написати їй/йому особисто, знайти точки дотику, зацікавити своїм досвідом та розповісти про те, якими якостями ви вирізняєтеся з-поміж інших претендентів та чим будете корисні. Третій — запропонувати взяти вас на проєкт за тимчасовим договором. Відтак у вас буде шанс продемонструвати, на що ви здатні, та отримати посаду. Якщо вам потрібен новий досвід, не бійтеся піти на щабель нижче, ніж та посада, до якої ви прагнете. Таким чином ви проявите себе й найімовірніше отримаєте звістку про прийняття на роботу.
• Сформуйте таблицю, куди ви вноситимете назву компанії, посаду, час та статус відгуку. Розфарбовуйте комірки різними кольорами та оновлюйте дані щодня — і процес стане яскравішим. Вести таблицю можна як у класичних Excel або Google Sheets, так і в більш мультифункціональних Airtable або Notion.
• Не бійтеся відмов.  Секрети ефективного пошуку — спокій та оптимізм. Не хвилюйтеся, якщо вам чемно кажуть «ні» чи просто не відповідають — тижнями чи ніколи. На жаль, таке трапляється. Просто продовжуйте діяти.

Крок 3. Розвивати особистий бренд.

Чим вищий ваш авторитет у професійному середовищі, тим простіше вам отримувати цікаві пропозиції. Як розвивати особистий бренд?

• Заведіть блог. Ваше завдання — регулярно публікувати професійні нотатки. Чим більше у вас якісного контенту, тим активніше вас сприймають як експертку у своїй галузі. Є можливість створити власну вебсторінку на Tilda Publishing або ж запустити Telegram-канал. Підписуйте на нього друзів та колег, діліться досвідом, і вже через декілька місяців кількість послідовників зросте. Пропонуйте іншим Telegram-каналам порекомендувати вас на принципах взаємопіару.
• Розкажіть про себе. Вкрай важливо, щоб ваші друзі знали, чим ви займаєтеся. Не соромтеся говорити про свій досвід. Коли хтось з оточення шукатиме, скажімо, організаторку івентів чи редакторку, вони насамперед згадають про вас. Коли комусь потрібна спеціалістка, і цей умовний хтось не знаходить її серед знайомих, то запитує у друзів та друзів друзів (зокрема і ваших). Це працює.
• Не нехтуйте соціальними мережами. Прагнете реалізуватися у сфері PR, маркетингу, медіа, комунікаціях чи просуваєте власну справу? Наявність облікових записів у Facebook, LinkedIn, Instagram — must have. Для жінок старшого віку, які претендують на роботу в бек-офісі (бухгалтерка, юристка, фінансистка тощо), соціальні мережі не такі важливі, але майте на увазі, що рекрутери у пошуках персоналу часто переглядають облікові записи кандидатів.

Знайти роботу, від якої ви будете у захваті, та кардинально змінити сферу діяльності після сорока років можливо. Головне — окреслити ціль та сприяти її досягненню.

З одного боку, тривога — корисне переживання, яке допомагає відчути важливість моменту, вчасно увімкнути захисні механізми й мобілізувати емоційний резерв. Данський філософ-екзистенціаліст Серен К’єркегор називав тривогу «кращим учителем», і недарма. Нормальна тривога, яка відчувається у періоди високої відповідальності, невизначеності, складнощів чи непередбачуваних змін, властива кожному з нас. Тривога виникає, коли перед людиною розкриваються нові можливості. Зазнаючи тривоги, ми намагаємося передбачити ризики, зробити все заздалегідь, простежити й обговорити наслідки своїх дій та ініціатив. Таким чином з’являється виважене рішення, що дає змогу позбутися страху перед невідомим.

З іншого боку, іноді природна й тимчасова тривога перетворюється на фобію, стійку властивість особистості. Тривожні люди постійно, перед зміною роботи, перед співбесідою, перед розмовою з керівництвом чи перед знайомством з новим колективом, відчувають безпідставний страх. Це може приводити до того, що вони не ризикують, уникають рішучих вчинків та не проявляють ініціативи.

Поради психологів, як подолати страх, зокрема перед новою роботою

• По-перше, варто навчитися не накручувати себе та сприймати будь-яку робочу ситуацію «згори» з позиції спостерігача. Це дає змогу знизити емоційне напруження, додати об’єктивності й розсудливості вашому баченню, розгледіти ціннісний та смисловий аспект проблеми.
• По-друге, тривожним людям корисно освоїти такі вправи з контролю за своїми станами, як медитація, автогенне тренування, йога, цигун, дихальна гімнастика тощо.
• По-третє, тим, хто багато хвилюється, необхідно розгадати та проаналізувати причини тривоги. Бувають випадки, коли «робоча» тривога насправді маскує тривогу, пов’язану, наприклад, із прихованими сімейними труднощами. Усвідомлення цього факту дозволяє сфокусуватися і направити зусилля на розв’язання реальних проблем. Страх йти на нову роботу може бути пов’язаний з невпевненістю, низькою самооцінкою та синдромом самозванця.

Як перестати годувати свій синдром самозванця

• Усвідомити й прийняти, що ви не одні. Боятися викликів на новій роботі нормально. Сумніватися у собі нормально. Із синдромом самозванця стикався багато хто: попри чимало років досвіду та масштабні проєкти, навіть визнані професіонали не один раз запитували себе, чи заслуговують вони на успіх. Спробуйте поговорити з колегами: усвідомлення, що це не тільки ваша боротьба, неабияк допомагає.
• Згадати про свої досягнення. Скажімо, якщо ви вже на новому робочому місці, то впоралися не з одним випробуванням у житті: від освоєння професії до успішного проходження співбесіди. Нагадайте собі про всі моменти, коли пишалися собою, щоб вкотре переконатися, що недарма займаєте своє місце.
• Пробачати собі помилки. Відпустіть перфекціонізм: краще довести завдання до кінця, ніж починати спроби знайти ідеальне рішення. На цьому шляху вас неминуче будуть чатувати помилки, але без них здобути досвід та досягти кар’єрного зростання не вийде.

Як навчитися презентувати себе за 30 секунд, якщо ви не впевнені в собі

Стартаперам відоме словосполучення Elevator Pitch — словесна презентація, яка має продати ваш проєкт потенційному інвестору за 30 секунд або скоріше. Зазначаємо п’ять кроків до якісної короткої розповіді про себе, якщо ви маєте намір влаштовуватися на роботу:

1. Випишіть свої сильні сторони та попросіть друзів доповнити список, якщо ідей обмаль.
2. Відредагуйте список: залиште лише ключові пункти та переваги — ідеально, якщо згадане підкріплюватиметься результатами.
3. Знайдіть декілька вільних годин на хороше формулювання — намагайтеся коротко й переконливо відповісти на запитання «Що я хочу донести до людей під час пошуку роботи?».
4. Насамперед презентуйте себе друзям. Послухайте їхній зворотний зв’язок, покращте промову і спробуйте знову. Шліфуйте, доки самі не будете задоволені.
5. Порепетируйте перед дзеркалом та вивчіть напам’ять. Ось і все!

Не соромтеся говорити про свої страхи — вам є кому допомогти. Якщо вам важливо знайти роботу і ви відчуваєте, що вам необхідна консультація кар’єрної радниці чи радника, зареєструйтеся на нашому сайті та заповніть онлайн-форму.

Чи сприяє вища освіта сьогодні кар’єрним звершенням? Чи дає конкурентні переваги на співбесіді наявність диплома? У яких сферах вища освіта все ще потрібна, а де без неї вже можна обійтися?

Цінність вищої освіти

Одним з аргументів у суперечці про цінність диплома є те, що деякі успішні люди та візіонери не мали документа про класичну для свого часу освіту. Для прикладу наводять Генрі Форда, Білла Гейтса, Стіва Джобса, Джона Девісона Рокфеллера, які без вищої освіти заснували власний бізнес. Безсумнівно, поодинокі прориви, в основі яких лежить геніальність конкретної людини, відбуватимуться й надалі. Але системна вища освіта гарантує, що з навчання не випало найважливіше — формування широкого професійного та гуманітарного світогляду. Можна нескінченно розвиватися у будь-якому напрямку. Але саме в університеті людина отримує базу наукового мислення, розвиває здатність приймати виважені рішення, вчиться вибудовувати стосунки у майбутньому професійному колі.

Так, сам по собі диплом ніколи не був гарантією досягнення успіху чи високого соціального статусу. Все залежить від мотивації, особистих досягнень майбутньої (-го) фахівчині (-ця), вибору напрямку й готовності до подальшого розвитку у професії. Таким чином, заклад вищої освіти в сучасному світі дає фундаментальні знання та формує цінне підґрунтя для кар’єрних злетів.

Чітко визначити межі професії наразі неможливо. На зміну одним професіям приходять інші, які відповідають вимогам часу та потребують інших компетенцій. Тому вища освіта, як і курси додаткової освіти, вбудовується у практику навчання протягом усього життя. Так зване life long learning — це не збирання дипломів, зокрема про здобуття другої чи третьої вищої освіти, а необхідні елементи розвитку.

Роботодавців насамперед цікавлять напрацьовані зв’язки, навички та успішні кейси

Варто враховувати, що важливість наявності диплома варіюється в залежності від професії. У низці професій роботодавці цінують не стільки факт закінчення закладу вищої освіти, як soft skills кандидатів, наприклад, швидке навчання, гнучкість, креативність та вміння аналізувати інформацію. Як правило, це стосується IT-фахівчинь (-ів), digital-маркетологинь (-ів), UX-/UI-дизайнерок (-ів), SMM-менеджерок (-ів) та представниць (-ів) інтелектуальних професій (копірайтинг, торгівля, розваги), де вимоги ринку праці до hard skills змінюються швидко.

Сьогодні теоретичні й практичні навички можна отримати різними способами: є безліч курсів, зокрема онлайн, освітніх центрів та програм. Та й спеціальностей, де не потрібна вища профільна освіта та де успіх залежить виключно від особистих навичок і досвіду, чимало. Скажімо, на відеографів, незалежних блогерів чи стрингерів працює власне портфоліо, особистий блог, харизма. Та й жодна освітня установа не забезпечить вам високий рівень професіоналізму, доки ви самі його не напрацюєте.

Водночас диплом все ще є необхідним у державному та громадському секторах. Серед галузей, для яких обов’язково мати вищу освіту, варто зазначити такі:

• медицина;
• педагогіка;
• інженерія;
• IT-спеціальності, пов’язані з управлінням.

Є підстави припускати, що найближчими роками освітня система розвиватиметься і ускладнюватиметься, а звичні етапи втратить свою силу. Проте вже зараз роботодавцям краще звертати увагу на конкретні вміння й таланти, а здобувачам — запасатися рекомендаціями та готовими проєктами, які говорять про успіхи значно більше, ніж оцінки у дипломі.

Таким чином, для сучасної людини безперервне навчання стало новою нормою. Найціннішими працівниками нині і в майбутньому будуть ті, хто вміє поєднувати технічні знання з гнучкими навичками та здатен адаптуватися до потреб ринку праці. Для цього необхідно регулярно підвищувати кваліфікацію, освоювати суміжні сфери й розширювати кругозір, проходити курси, брати участь у конференціях та інтенсивах, створювати стартапи тощо.

Талант – слово, що еволюціонувало від античної грошової одиниці до визначення вродженої або здобутої здібності людини бути майстерною в тій чи іншій справі. Асоціація Талант – Гроші невипадкова, адже майстерність у тій чи іншій справі добре винагороджується.

Як допомогти жінкам відкрити власні таланти та рухатися у напрямку професійного розвитку? – Є кілька простих прийомів щоб зрозуміти свої схильності та спрямувати їх у вірному напрямку.

1. Згадати минулі успіхи, навіть дитячі, будь то перемога у шкільній олімпіаді, приймач, зроблений власноруч чи написаний вірш. Такий підхід допоміг американській лабораторії реактивного руху, що займається аерокосмічними дослідженнями здобути “правильних” спеціалістів – практиків, здатних працювати у площині проблема-рішення. Повернемося до земних реалій: Настя, клієнтка одного з притулків, жінка, що виросла у складних життєвих обставинах, згадала про своє захоплення поезією під час навчання у школі. Усвідомлення свого таланту допомогло учасниці хабу почати навчання з СММ, адже їй захотілося просувати в Інстаграм саме поетичну сторінку.
2. Зрозуміти що подобається робити найбільше, під час якої діяльності жінка втрачає відчуття часу. Хобі можуть стати добрим підприємницьким стартом або можливістю заробляти у якості фрілансерки. Зйомка фото/відео контенту, написання текстів, постів, кондитерська справа, вивчення іноземних мов, в’язання чи пошив одягу – це короткий список хобі, здатних згенерувати перші гроші для майбутнього економічного зростання.
3. Дізнатися у жінки, які справи виходить робити добре щодня. Прибирати у хаті, робити зачіски дітям, вибирати одяг, організовувати дитячі свята, робити з дітьми уроки є чудовими навичками для пошуку тимчасової або постійної роботи. Послуги хімчистки та клінінгу, організація дитячих івентів, репетиторська справа – завжди у топі популярних послуг. Безумовно для здобуття професії перукарки потрібно вчитися на професійних курсах. Таку можливість надає Українська фундація громадського здоров’я та Фонд народонаселення ООН у тісній співпраці із соціальними підприємствами та компанією Лореаль.

А які таланти маєте ви? Напишіть нам або запишіться на консультацію кар’єрних радниць, адже кожна людина має талант.

Супровідний лист — ваш шанс виділитися з-поміж претендентів. Cover letter демонструє вашу мотивацію, релевантний досвід роботи, професійні навички й особисті якості, необхідні для обраної позиції, а також те, як ви викладаєте думки та чи зацікавлені в отриманні конкретної посади. Найчастіше супровідний лист пишеться у тілі мейлу, який ви надсилаєте компанії. До нього ж додається правильно складене резюме.

Для розуміння. Резюме фокусується на минулому та теперішньому. Супровідний лист направлений на майбутнє.

Розкажіть спеціалісту з підбору персоналу, яку користь ви можете принести компанії та чому варто обрати саме вас.

Коли необхідно писати супровідний лист роботодавцю?

• Наявність супровідного листа є обов’язковою вимогою, якщо роботодавець вказав про це в описі вакансії.
• Супровідний лист потрібен при зміні сфери діяльності чи професії. У цьому разі у вас буде можливість пояснити причину змін та акцентувати на корисних навичках для нової посади. 
• Супровідний лист не менш важливий, якщо ви без досвіду роботи, бо ж можете показати свій потенціал. Ви відвідували майстер-класи, воркшопи, вебінари та конференції, про які доречно згадати? Напишіть. У вас є популярний блог, який демонструє ваші професійні навички, необхідні для обраної позиції? Не забудьте зазначити.
• Якщо ви надсилаєте резюме до міжнародної компанії з відомим ім’ям чи претендуєте на високу позицію, супровідний лист також буде доречним.

Структура супровідного листа

• Вітання. Якщо ви знаєте ім’я людини, якій надсилаєте листа, звертайтеся особисто. Якщо ні — привітайте нейтрально.
• Вступ. Представтеся та сформуйте ціль супровідного листа: напишіть, що ви відгукуєтеся на конкретну вакансію у конкретну компанію. Супровідний лист має бути персоналізованим. Не робіть розсилку із десяти шаблонних супровідних листів на десять вакансій. Важливо показати, що ви прагнете отримати саме цю посаду. Якщо ви читаєте дописи компанії у соціальних мережах та надихаєтеся її кейсами, то чому б не зазначити це?
• Основна частина. Розкажіть про професійні навички та особисті якості, завдяки яким між вами та обраною посадою промайнула іскра, а відтак ви є ідеальною претенденткою. Обсяг основної частини супровідного листа залежить насамперед від обсягу опису вакансії. Скажімо, якщо вимог чимало, спробуйте проаналізувати кожну з них і підвести до думки, що ви дійсно підходите. Не пишіть більш як п’ять абзаців — ідеальний супровідний лист займає половину аркуша А4. 
• Висновок. Подякуйте за увагу. У маркетингу є поняття «call to action», CTA, або заклик до дії. Це коли наприкінці рекламного тексту пишуть, що робити з отриманою інформацією далі. Такий прийом можна використовувати у супровідному листі. Наприклад, спонукати роботодавця зателефонувати вам чи запросити на зустріч. Уточніть, що ви готові особисто відповісти на всі можливі запитання. Як приклад, «Набирайте — буду рада поспілкуватися за номером +380 nn nnn nn nn чи на особистій зустрічі».
• Контакти. Зазначте ім’я, номер мобільного телефону та поштову адресу, за якими роботодавець може з вами зв’язатися.

«Варто» та «не варто» у супровідному листі

«Варто»

• Писати супровідний лист у діловому стилі, але не надто формальному. Хоча багато чого залежить від компанії, у якій ви хочете працювати. Якщо її tone of voice невимушений, у супровідний лист можна вплести декілька доречних жартів. Якщо це серйозна держструктура, будьте переконливими та лаконічними.
• Залишатися чесними. Якщо у вас немає усіх необхідних скілів, розкажіть відразу і поділіться, чим можете це компенсувати. Припустимо, що ви відгукуєтеся на позицію редакторки. У вас немає досвіду, але є диплом філологині, сертифікат, що підтверджує нещодавнє проходження вами онлайн-курсу, та популярний Telegram-канал, у якому ви публікуєте тематичні дописи. 
• Стежити за логікою та послідовністю розповіді. Одне речення — одна думка. Так, щоб рекрутерка пробіглася очима по тексту і вловила основну інформацію про вас, навіть якщо на це у неї є декілька секунд. Ще варто прочитати супровідний лист уголос. Це допомагає знайти складні звороти та переписати їх більш просто. А ще важливо відформатувати текст: не забудьте про вирівнювання та однаковий шрифт. 
• Пам’ятати про конкретику. Компанії важливі не просто слова, а ваші реальні досягнення на попередньому місці роботи. Розкажіть про них завдяки цифрам. Наприклад, про те, що завдяки вашій наполегливості продажі товарів (чи послуг) зросли вдвічі, а кількість рекламодавців — втричі. Чи про те, що вам вдалося підвищити відвідуваність сайту на 30%. Або про те, що ви керували командою з 7 осіб, успішно запустили 10 нових проєктів, взяли 100 інтерв’ю. Реальні показники зроблять ваші слова вагомішими.

«Не варто»

• Копіювати фрагменти з резюме. Супровідний лист не повинен дублювати резюме. Розкривати та доповнювати — так. Наприклад, якщо в резюме вказано невеликий досвід або є перерви у декілька місяців, у супровідному листі можна пояснити, чому так сталося. Скажімо, при нестачі досвіду розповісти більше про вміння й навички та як вони сприятимуть ефективному виконанню завдань на новому місці. Якщо у роботі була перерва, то пояснити, чим займалися в цей час. Можливо, підвищували кваліфікацію чи здобували нову професію, зокрема онлайн. Розказуйте про те, що є важливим для конкретної вакансії.
• Надсилати той самий супровідний лист різним компаніям. Уникайте штампів. В ідеалі варто щоразу створювати текст з нуля, орієнтуючись на вимоги вакансії та вказуючи свої навички для конкретної посади.
• Занадто довго писати про себе. Вміння серфити, кататися на сноуборді чи грати в шахи, безсумнівно, приваблюють, але насамперед супровідний лист має розкривати вас як спеціалістку.

Помилятися. Орфографія, граматика, пунктуація — те, що впливає на перше враження. Перечитайте текст хоча б двічі перед тим, як відправити, та закиньте в онлайн-сервіси, які підсвічують помилки, наприклад, https://languagetool.org/uk. Бо ж помилки — це банальна неповага до адресата. Іноді помилки одразу змушують відмовити кандидатці. Це важливо в рамках тих позицій, де грамотність — одна з ключових вимог, наприклад, для копірайтерки чи менеджерки проєктів, яка постійно спілкується з клієнтами.

Зразок супровідного листа

Вітаю, Тетяно!

Я Юлія. Мене зацікавила вакансія вебдизайнерки на вашому сайті.

Доки не віддала доньку в дитячий садок, фрилансерила у сфері вебдизайну три роки. Стільки ж стежу за вами у Facebook та Instagram. Двічі відвідувала ваші конференції у Києві. Наразі маю намір вийти в офіс, якщо для мене є місце у вашій команді. 

Серед моїх замовників — Coca-Cola, Mitsubishi, Fozzy Group, Samsung Україна. Я впевнено володію Adobe Photoshop, Illustrator та InDesign, мультимедійними програмами на кшталт After Effects і Maya, знаю основи HTML та CSS. 

Уважно читаю ТЗ, спокійно спілкуюся з замовниками й не боюся коментарів. Готова визнавати помилки та виправляти їх, вчитися новому і вдосконалювати навички.

Мої роботи зібрані в портфоліо за посиланням. Буду рада, якщо подивитеся його й дасте фідбек — підходжу чи ні.

Готова поспілкуватися +380 nn nnn nn nn чи на особистій зустрічі.

Дякую!

В ідеалі роботодавець шукає перспективну співробітницю, яка ставить перед собою масштабні цілі. Епістолярний жанр дає можливість вдумливо та відкрито розповісти про себе. Іноді відвертість у супровідному листі й «очі, що палають» на співбесіді, важливіші за декілька десятків років досвіду інших претендентів.

Ваша самопрезентація при прийнятті на роботу має займати не більш як 15 хвилин та включати інформацію про компетенції, досвід і досягнення. Як розповісти про себе на співбесіді, щоб отримати омріяну посаду?

Чек-лист для тих, кому необхідно ефективно презентувати себе

1. Я чітко сформулювала кар’єрні цілі перед зустріччю з роботодавцем.

Ті, хто усвідомлює й може сформулювати кар’єрні пріоритети, зустрічаються досить часто. Однак є ситуації, коли на співбесіді кандидатки на посаду губляться, боячись дати небажану для роботодавця відповідь. Найголовніше — не залишайте запитання без відповідей. Саме тому варто заздалегідь усвідомити, куди ви прагнете рухатися, ознайомитися зі всіма нюансами вакансії й особливостями компанії.

Готуючись до зустрічі, озвучте для себе відповіді на такі запитання:

• Що я знаю про компанію? Яку користь я можу їй принести? Чому саме ця компанія та саме ця вакансія?
• Які професійні навички й особисті якості дозволяють мені претендувати на посаду? Які мої сильні сторони? На яких досягненнях варто акцентувати?
• Що хоче почути співрозмовник чи співрозмовниця на співбесіді?
• Чому на відкриту позицію варто обрати саме мене?
• Чого я чекаю від кар’єри найближчими роками? Які цілі максимально цікаві для мене, а які — менш бажані?

Врахуйте відповіді при написанні монологу. Можете не обмежуватися стандартними фразами. Будьте чесними, насамперед перед собою.

2. Я намагаюся бути об’єктивною, розповідаючи про свої досягнення.

Зустрічаються дві крайності: хтось перебільшує, а хтось применшує свої заслуги. Є ситуації, коли керівниця, описуючи історії успіху, у 90% випадків використовує займенник «ми». Наприклад, «ми розробили нові послуги, завдяки яким вдвічі збільшився прибуток компанії», «ми посіли перше місце серед агенцій України у рейтингу IAB Ukraine». Звісно ж, виникає питання «а хто такі “ми”?», і яким насправді був ваш внесок у спільну справу. Безсумнівно, насамперед керівниця говорить про командну роботу, і прекрасно, що роль підлеглих у виконанні завдання не нівелюється. Однак часом «ми» звучить так часто, що виникає відчуття, нібито претендентка на вакансію опосередковано брала участь у процесі, тоді як насправді повністю його вибудовувала. Є сенс змінити «ми» на «я» або «я і моя команда».

Деякі, навпаки, люблять перебільшувати свої здобутки або часом навіть приписують собі результати колег. Насправді більшість робить це неусвідомлено, бо ж завжди хочеться справити на роботодавця найкраще враження. Оцінюйте свій професійний досвід об’єктивно. Відтак рекомендації ваших колег відповідатимуть тому, про що ви розповідали.

3. У самопрезентації я використовую цифрові показники.

Наприклад, «продажі зросли на 20%», «я організувала 10 масштабних конференцій, до яких долучилися 50 тисяч відвідувачів (онлайн та офлайн)». Якщо ви прагнете отримати керівну посаду, пам’ятайте: людина, здатна зацифрувати свої досягнення, викликає довіру. Якісь цифри ви не зможете озвучити через політику конфіденційності компаній. У такому разі варто узагальнювати дані, щоб дотримуватися професійної етики.

4. Я оновила самопрезентацію для тієї позиції, на яку наразі претендую.

Якщо сьогодні ви проходите співбесіду на вакансію Senior PPC Specialist та наголошуєте на досягненнях у галузі маркетингу та масштабних конференціях з контекстної реклами, де ви були спікеркою, то завтра для вакансії Head of Digital Marketing презентацію необхідно буде підкоригувати й наголосити на навичках керівництва та стратегічному розвитку компанії у Digital. Дехто забуває про це та йде уторованим шляхом, використовуючи самопрезентацію, виточену роками, та не вносячи необхідні корективи.

5. Я потренувалася перед співбесідою.

Отже, монолог готовий.

• Прочитайте його декілька разів уголос. Чи легко читати? Наскільки невимушено ви почуваєтеся? Чи немає довгих речень, при вимовлянні яких перехоплює подих?
• Запишіть себе на диктофон. Послухайте. Скоригуйте, якщо щось не звучить так, як вам хотілося б.
• Розкажіть презентацію уявному співрозмовнику чи уявній співрозмовниці. Спробуйте імпровізувати. І знов запишіть себе на диктофон. Якщо ви чуєте недоліки, виправте їх.
• Попросіть когось із близьких послухати вас. Отримайте від спостерігачів аналіз того, чи був зоровий контакт, якою була міміка та що відбувалося з тілесними проявами.

6. Я подбала про деталі.

Щоб сформувати бажане перше враження, варто охайно одягнутися. Діловий стиль або casual (в залежності від вакансії) буде доречним. Вибирайте стриманий макіяж та мінімум аксесуарів.

Ідеально, якщо самопрезентація займатиме 5–10 хвилин. Надалі йтимуть стандартні й креативні запитання співбесідника чи співбесідниці, і ви підтримаєте діалог.

Розповідаючи про себе, не поспішайте. Контролюйте подих. Стежте за словами-паразитами. Впевнена постава й погляд у вічі важливі. Жестикулюйте помірно.

На замітку: проаналізуйте самопрезентацію після співбесіди та попрацюйте над помилками

По-перше, не забудьте подякувати співрозмовниці чи співрозмовнику у письмовій формі за якісну бесіду. Таким чином ви вкотре нагадаєте про свою кандидатуру та продемонструєте зацікавленість у вакансії.

По-друге, відразу після співбесіди, поки відчуття свіжі, у вас є можливість виправити допущені помилки. Наприклад, ви не встигли розповісти про компетенцію, яка виявилася вкрай важливою для роботодавця. Відкиньте сором, зв’яжіться з менеджеркою чи менеджером, який проводив зустріч, та розкажіть, що мали подібний досвід, але не встигли про нього розповісти.

Згадайте, які запитання співрозмовниці чи співрозмовника застали вас зненацька й змусили сумніватися, пропрацюйте їх, подумайте, як краще відповісти на них наступного разу. Вдосконалюйте самопрезентацією — і ваші шанси на успіх зростатимуть, адже важливо не тільки мати відповідні професійні навички, а й гідно їх показувати.

Джоб-оффер (від англ. Job Offer) — це письмове запрошення зайняти вакантну посаду. Водночас важливо відзначити, що пропозиція роботи формується для конкретної особи, унікальна, а тому її не заведено розповсюджувати публічно. Job Offer має на меті завершити процес переговорів та зафіксувати договір між претенденткою на вакансію й роботодавцем, щоб уникнути будь-яких непорозумінь надалі.

Практика використання Job Offer меншою мірою залежить від сфери діяльності компанії. Набагато більше значення має те, наскільки всередині компанії структуровані процеси пошуку й підбору персоналу, та яке значення надає цій функції менеджмент. Наразі цей західний елемент хантингу (полювання за кваліфікованими співробітниками) в Україні використовують насамперед у банківській сфері, страхуванні, ритейлі, девелопменті, IT-індустрії, нафтогазовій сфері, а також у великих виробничих компаніях, зокрема на керівні позиції.

Що має бути у Job Offer: загальні рекомендації

• Назва позиції, ваше підпорядкування та основні обов’язки. Ви маєте розуміти, чим саме будете займатися, оскільки однакові ролі в різних компаніях можуть передбачати різний набір функцій, а отже — професійних навичок.
• Фіксований оклад (сума до або після сплати податків) та схема вашої винагороди (бонуси, премії, коли, хто та як їх нараховує). Водночас у Job Offer не вказуються розміри премій і бонусів, а лише механіка їх отримання. Варто зафіксувати частоту виплат, залежність від результатів роботи й умови перегляду. Компенсація овертаймів та оплата «лікарняних» — вагомий аспект.
• Ваш режим роботи. Важливо знати, як ви будете працювати — в офісі, віддалено або у змішаному форматі, якими будуть години роботи — фіксованими чи пливучими. Особливо докладно необхідно прописувати цей момент, якщо графік прив’язаний до іншого часового поясу. Слід уточнити тривалість відпустки.
• Дата першого робочого дня. Це дисциплінує та налаштовує на робочий лад.
• Ваш випробувальний термін. Мають бути вказані тривалість тестового періоду та результати, які очікуються від кандидатки.
• Будь-які інші важливі умови.
• Контакти та відповідальна особа, з якою можна зв’язатися для уточнення чи зміни умов.

Job Offer підписується тією особою, яка відкривала позицію (безпосередній керівник/ця або HR-директор/ка). Надсилається на особисту пошту. Претендентці має передзвонити відповідальна людина з компанії, уточнити, чи отримано документ, і пояснити, як можна вносити до нього свої виправлення.

Пам’ятайте, що факт надсилання Job Offer не означає, що пошук людини на вакантну позицію завершено. Компанія закриває вакансію лише тоді, коли ви підписуєте документ. 

Як підписувати Job Offer

Підпис, розшифрування прізвища й ім’я та фраза «Погоджуюся із зазначеними умовами. Маю намір вийти на роботу (вказується посада й компанія) з такої (вказується конкретна) дати».

Чи має Job Offer юридичну силу

У Європі й США Job Offer має повну юридичну силу та обов’язково додається до трудового договору. Якщо одна зі сторін відмовляється від своїх зобов’язань, зазначених у Job Offer, це може бути оскаржено в судовому порядку.

В Україні Job Offer має швидше інформативний характер. Навіть якщо оформлений у вигляді паперового документа з підписами (хоча найчастіше джоб-оффер надсилається в email-листуванні). Гарантії як для претендентки, так і для роботодавця мають переважно «моральний» характер. 

З погляду законодавства, двосторонньо зобов’язальним документом, який встановлює трудові відносини, є лише трудовий договір. Трудовий договір же, як правило, укладають у момент прийняття працівниці на роботу. Отже, до цього часу роботодавець може відкликати свою пропозицію без будь-яких наслідків, а претендентка може відмовитися від пропозиції роботи при вже підписаному Job Offer. Але це не означає, що сторони можуть ставитися до цього документа, як до паперу, який ні до чого не зобов’язує. Пропозиція (та її прийняття) — це демонстрація і однією, і іншою стороною готовності сумлінно здійснювати дії, необхідні для укладання трудового договору.

Job Offer може бути лише непрямим доказом у суді у разі, якщо компанія не прийняла претендентку на роботу, а відтак не виконала свої зобов’язання.

Чи потрібен Job Offer

По-перше, Job Offer знижує ризик того, що сторони не зрозуміли одне одного вповні. По-друге, з’являється можливість говорити сутнісно, орієнтуючись на документ, не перевантажений (на відміну від трудового договору) деталями. Якщо щось є вкрай важливим для претендентки, завжди можна скопіювати у Job Offer частину трудового договору, яка відповідає на її конкретне питання. По-третє, формується позитивний імідж роботодавця на ринку праці. Кандидаткам важливо прийти на роботу в компанію з високими стандартами, і Job Offer для них є вагомою частиною цього процесу.

Таким чином, Job Offer є своєрідним бонусом до репутації компанії і може свідчити про її прогресивність, надійність (якщо документально підтверджуються обіцянки) та орієнтацію на західні особливості хантингу.

Резюме — це лаконічна інформація щодо вашого професійного досвіду й навичок, що важливі для вакансії, на яку ви відгукуєтеся. Перш ніж писати резюме, необхідно проаналізувати ринок: переглянути попит та пропозиції, щоб визначити свої очікування та конкурентне середовище.

Згідно з даними рекрутингового порталу The Ladders, на первинний перегляд резюме витрачається приблизно 7,4 секунди. Цього для ейчарів вдосталь, щоб зрозуміти, чи відповідає досвід кандидатки посаді. Відтак кожна фраза у резюме має бути вивіреною.

Структура резюме

Що необхідно зазначити у резюме, щоб отримати омріяну роботу?

• Прізвище та ім’я. По батькові вказувати не обов’язково.
• Світлина. Дає можливість персоналізувати ваше резюме. Світлина має бути актуальною, найліпше — у діловому стилі. Ідеальний варіант — портрет на нейтральному фоні.
• Контакти (номер мобільного телефону, e-mail та місто). Адресу електронної пошти вказуйте ділову (прізвище й ім’я латиницею), а не смішну чи абсурдну. Якщо необхідно, створіть e-mail виключно для ділового листування. Посилання на акаунти у Facebook / Instagram / LinkedIn писати не обов’язково, якщо обрана вами позиція з цим не пов’язана та компанія цього не вимагає. Водночас якщо у соціальних мережах ви пишете про свій професійний досвід, не зайвим буде прикріпити посилання на акаунти.
• Ціль — та посада, на яку ви претендуєте. Не перераховуйте в одному резюме всі посади, на які ви претендуєте. Для кожної підготуйте окреме резюме.
• Досягнення. Успіхи, що виражаються в цифрах, термінах або суттєвих якісних змінах у компанії. Обов’язково — конкретні, вимірні й значні.

Досягнення краще описувати у KPI або за технікою STAR.

KPI є ключовими показниками вашої ефективності. У різних сферах KPI визначається по-своєму. Скажімо, у диджитал-маркетологів це може бути кількість оформлених заявок, вартість залучення клієнта, конверсія (показник того, скільки потенційних клієнтів стали реальними клієнтами компанії).

Абревіатура STAR розшифровується як ситуація (Situation), завдання (Task), дія (Action) та результат (Result). На прикладі резюме редакторки:

• Situation — необхідно збільшити органічний трафік на вебсайт без залучення реклами;
• Task — зібрати найпопулярніші пошукові запити та сформувати контент-план;
• Action — опублікувала статті, орієнтуючись на контент-план;
• Result — завдяки ретельно продуманому контенту за три місяці збільшила відвідуваність вебсайту на 20%.
• Досвід роботи (вгорі — останнє місце роботи, нижче — раніше). Вагома складова резюме. Досвід має бути цілісним. Якщо є перерви, їх варто обґрунтувати (декретна відпустка, фриланс, проходження навчальних курсів, розвиток бізнесу тощо). Якщо ви тривалий час працюєте в одній компанії, це викликає довіру. Якщо у вас чималий досвід з однієї спеціальності, акцентуйте на останніх 3–5 роках. Опишіть свої обов’язки, досягнення й кар’єрне зростання. Якщо ви отримали нову спеціальність, розкажіть лише про той досвід, який так чи інакше пов’язаний з вакансією.
• Освіта. Вкажіть у резюме, який заклад вищої освіти ви закінчили, за якою спеціальністю та у якому році. Якщо у вас є декілька дипломів про вищу освіту з різних спеціальностей, зазначте релевантний саме на цій посаді.
• Навчальні курси. Якщо ви проходили курси, зокрема онлайн, які будуть доречними на посаді, на яку ви претендуєте, згадайте про них у резюме.
• Ключові компетенції. Знання й навички, що необхідні для певної спеціальності.
• Особисті якості (блок про себе). Характеристики, які сприятимуть тому, що компанія прийме вас на вакантну посаду, а саме: енергійність, відкритість, уміння працювати у команді, ініціативність, проактивність тощо. Водночас це не порожні слова, бо на співбесідах все частіше просять розповісти, у яких ситуаціях вказані особисті якості проявилися. Відтак перераховувати їх недостатньо — варто наводити приклади.
• Додаткова інформація (мови, знання програм тощо). Знання мов буде для вас перевагою перед конкурентами з аналогічним досвідом, особливо, якщо ваш рівень вищий, ніж Intermediate.

Бажаний рівень доходу писати необов’язково, але ейчар / ейчарка радітиме, якщо ви не оминули увагою цей пункт. Зазначте суму, яку ви хотіли б отримувати, але не надто завищуйте її, щоб не відлякати. Можна вказати зарплату на 10–15% вищу, ніж ви отримуєте зараз чи на колишньому місці роботи. Таким чином, ви матимете можливість вийти на новий рівень доходу або перестрахуватися, якщо компанія заклала менший бюджет.

7 «ні» при формуванні резюме

1. Невизначена ціль пошуку. Неприпустимо у резюме для влаштування на роботу вказувати декілька посад, наприклад, «Диджитал-маркетологиня, редакторка та директорка з маркетингу». Незрозуміло, як саме позиціює себе здобувачка. Зовсім не писати спеціальність у резюме теж не варто. Якщо ви не впевнені, знайдіть відповідні для себе посади та підготуйте резюме для кожної з них. Якщо ви претендуєте на декілька суміжних посад, сформуйте резюме для кожної.
2. Надлишок інформації. Жодного рядка, який не несе в собі корисного сенсу — орієнтир при формуванні резюме. Не потрібно включати в нього багато особистої інформації або описувати досвід, не пов’язаний з майбутньою роботою. Якщо у вас замало досвіду, краще вказати профільні воркшопи й конференції, які ви відвідали, та зазначити посилання на особистий професійний блог чи Telegram-канал, якщо такий є.
3. Нестача інформації. Якщо незрозуміло, які компетенції й особисті якості дозволяють здобувачці обійняти посаду, то, найімовірніше, ейчари не розбиратимуться в цьому самостійно та відкладуть таке резюме.
4. Неточна інформація. Інформація в резюме має бути правдивою та влучною. Зазвичай під час інтерв’ю просять розповісти про досвід, зокрема терміни роботи в тій чи іншій компанії та обов’язки. І якщо слова кандидатки розходитимуться з даними, що вказані у резюме, то підкрадуться сумніви.
5. Невідповідна світлина. Світлини на вечірках чи пляжі або з подорожей, у відвертому чи верхньому одязі, варто залишити для соціальних мереж. Портрет у резюме має бути актуальним (якщо на світлині ви з довгим чорним волоссям, а в житті — з золотим каре, то при зустрічі може виникнути незручна ситуація). Діловий чи кежуал-стиль та легка усмішка — у пріоритеті.
6. Відсутність структури. При формуванні резюме необхідно орієнтуватися на структуру, що зазначена вище. Кожен блок резюме повинен бути помітним.
7. Недбалість. Орфографічні й пунктуаційні помилки та відсутність пробілів після розділових знаків — те, що робить резюме недбалим. Перевірте резюме завдяки спеціальним онлайн-сервісам, щоб цього уникнути, наприклад, на languagetool.org.

5 «так» при формуванні резюме

1. Лаконічність. Традиційно резюме займає дві сторінки формату А4, а інформація в ньому стисла, але вичерпна. Вказуйте лише ті дані, які, на вашу думку, дають змогу оцінити вас як потенційну працівницю та прийняти рішення, чи запрошувати вас на інтерв’ю. Варто видаляти неінформативні фрази та абстрактні описи, але розшифровувати абревіатури, якщо вони пов’язані з вашою професійною діяльністю та можуть схарактеризувати вас як фахівчиню, бо далеко не всі ейчари можуть знати, що вони означають.
2. Конкретність. Описуйте лише те, що стосується конкретної посади. Скажімо, якщо ви претендуєте на місце менеджерки з персоналу, не потрібно розповідати про освіту масажистки.
3. Чесність. Не перебільшуйте та не прикрашайте, бо рано чи пізно, коли ви зіткнетеся з щоденними завданнями, все проясниться.
4. Вибірковість. Інформація у резюме має бути спрямованою на досягнення конкретної цілі — отримання вакантної посади. Якщо ви прагнете працювати вебдизайнеркою, описуйте досягнення саме у цій галузі. Якщо водночас претендуєте на посаду креативної директорки, створіть інше резюме та опишіть у ньому і дизайнерський, і менеджментський досвід.
5. Мінімалістичне оформлення. Не перевантажуйте резюме деталями, які відволікають, якщо ви не претендуєте на креативну посаду. Якщо в цьому є потреба, надсилайте портфоліо.

Пам’ятайте, що будь-яка фраза у резюме є нагодою для майбутнього діалогу.

Якщо ви надсилаєте резюме з супровідним листом на e-mail, витратьте час та створіть файл у форматі WORD чи PDF. Не завантажуйте резюме з WORK.ua чи robota.ua. Нешаблонне резюме — показник вашої зацікавленості й організованості.

Успішність співбесіди злітає до бажаних висот, якщо підготуватися старанно. Нижче — корисні поради, які допоможуть переконати HR-менеджера / HR-менеджерку запропонувати вакантну посаду саме вам.

5 завдань для тих, кому важливо бути впевненими у собі під час інтерв’ю

Завдання #1. Переглянути вебсайт компанії, на вакантну посаду якої ви претендуєте 

Насамперед необхідно ознайомитися з інформацією про компанію, її продукти чи послуги. Перегляньте інформацію на офіційному вебсайті й на сторінках у Facebook / Instagram / LinkedIn та, безсумнівно, максимально використовуйте Google. Прочитайте останні новини. Проаналізуйте, що ж говорять про компанію інші, щоб отримати об’єктивне уявлення про потенційного роботодавця. З’ясуйте, якою є культура компанії, та намагайтеся зрозуміти, як налаштуватися на її хвилю. Не оминайте увагою Twitter — у вас є змога подивитися, про що спілкуються співробітники й керівники компанії. Чи жартують? Чи повідомляють про події, що відбуваються у компанії? Чи пишуть про запуск нових продуктів або послуг? Використовуйте прочитане як можливість розпочати діалог.

Ваша ціль — не лише з’ясувати, чим компанія займається, а й усвідомити, яке враження бізнес справляє на ринку, та що відрізняє його від конкурентів. Озвучте свої висновки щодо сутності бренду під час співбесіди — інтерв’юери оцінять.  

Завдання #2. Перечитати вимоги до претендентів

Перегляньте опубліковану вакансію й поміркуйте, як ваш досвід дозволить вам досягти успіху на новій посаді. Пригадайте, у яких ситуаціях якнайкраще проявилися особисті якості, та наведіть яскраві приклади, щоб переконати рекрутера / рекрутерку, що ви створені для вакантної посади. Розкажіть про те, як вам вдалося впоратися з подібними проблемами, щоб у співрозмовника / співрозмовниці була можливість уявити, на що ви здатні та як дієте у разі форс-мажорів. 

Варто заздалегідь уточнити формат співбесіди — офлайн чи онлайн, з тестовим завданням чи без, за присутності безпосереднього керівника чи ні тощо. 

Завдання #3. Підготуватися до «незручних» моментів: замислитися, які запитання вас непокоять і можуть прозвучати на співбесіді, та написати можливі відповіді

Не допустіть ситуацій, коли класичні запитання заводять у глухий кут (поширена помилка початківців і не тільки). Ви, напевно, почуєте: «Що вас не влаштовує на нинішній посаді й чому ви хочете залишити компанію?», «Що вас приваблює у запропонованій вакансії?», «Які ваші сильні та слабкі сторони?», «Який досвід у вас є у … (заповніть пунктами зі списку посадових вимог)?», «Яку зарплату ви хочете?», «Розкажіть про себе».

Обміркуйте, що ви скажете. Скажімо, якщо запитання про те, де ви слабуєте, згадайте, що ви у собі прагнете покращити («Завжди боялася публічних виступів, але за останні роки декілька разів була спікеркою на конференціях, щоб вдосконалити ораторські здібності»). Не просто уявіть якісь розпливчасті начерки, а придумайте вичерпні відповіді та попрактикуйтеся вимовляти їх. У цьому є щось таке, що каталогізує необхідні відповіді в мозку таким чином, щоб легше активувати їх у правильний момент на співбесіді. Ба більше, завчасна практика істотно впливає на те, наскільки впевнено ви тримаєтеся під час інтерв’ю, оскільки вам не доведеться вигадувати поспіхом формулювання. Не забувайте про цифри. Тримайте напоготові статистику, яка продемонструє попередній досвід. Наприклад, ви можете сказати, що сприяли зростанню доходу компанії на 20% та яким чином.

Переконайте себе, що на співбесіді запитають про все, чого ви боїтеся. Уявили? Відтак обміркуйте, як ви впораєтеся з цим. Напишіть, вимовте написане, знову і знову, доки не будете звучати впевнено.

Завдання #4. Обміркувати, про що вам необхідно запитати під час інтерв’ю

Наприкінці співбесіди ви, ймовірно, почуєте від інтерв’юера / інтерв’юерки, чи є у вас запитання. Всупереч поширеній думці, це не означає, що вам пропонується додатковий час, щоб блиснути досягненнями. Авжеж, ваші запитання вплинуть на загальне враження, але наразі основне — отримати важливу для вас інформацію. Йдеться про те, що саме ви хочете знати, уявляючи себе на запропонованій посаді п’ять днів на тиждень впродовж наступних місяців, а краще — років.

• «З якими складнощами я можу зіткнутися на цій позиції?»;
• «Як довго попередня людина обіймала цю посаду?»;
• «Чи не могли б ви описати стандартний робочий день?»;
• «А що вам подобається у компанії?» тощо.

Запитання можна записати у блокнот чи на смартфон — нормально заглядати в замітки, зроблені заздалегідь, бо це говорить про вашу старанність.

Не буде зайвим побути у ролі клієнтки. У якій би сфері ви не хотіли реалізувати свій потенціал — продаж, маркетинг, веброзробка тощо — до співбесіди варто спробувати продукт чи послугу, що пропонує компанія (а в ідеалі — декілька разів). Відтак у вас буде можливість запропонувати рішення, як покращити цей продукт чи послугу (звичайно, вже як співробітниці).

Завдання #5. Зібрати думки й себе докупи

Якщо ви нервуєтеся напередодні співбесіди, подумайте про те, що ваше резюме вже прочитане, а ви достатньо кваліфіковані, щоб конкурувати за вакантну посаду. Інтерв’ю не було б, якби вас не розглянули як можливу кандидатку.

Уявіть, що співбесіда — це ділова зустріч. Як би ви розмовляли з бізнес-партнером / бізнес-партнеркою чи клієнтом / клієнткою та переконували на співпрацю з вами? Як би презентували свій досвід та розпитували про завдання, які мають бути виконані? І ви, і рекрутер / рекрутерка перед прийняттям на роботу намагаєтеся з’ясувати, чи є сенс працювати разом, а розмовляючи як рівні, ви будете менше перейматися.

Якщо все ж тремтите, використовуйте «допоміжні фрази», щоб заповнити паузи. Ви можете повільно повторити запитання, перш ніж відповісти, або сказати, наприклад, «Так, гарне запитання. [пауза] Визнаю, раніше не замислювалася про це, однак думаю, що…».

Зверніть увагу на мову тіла. Що може сказати людям ваша поза, положення рук та ніг, міміка? Скажімо, схрещені на грудях руки означають, що ви закриті до спілкування.

І наостанок: подбайте про охайний зовнішній вигляд та намагайтеся виспатися.

Немало кандидатів / кандидаток відмовляються від пропозиції після того, як отримають повідомлення з коротким описом вакансії від компанії або попередньо зв’яжуться з HR-спеціалістом / HR-спеціалісткою, щоб обговорити деталі. Водночас більшість говорять «ні» на подальших етапах: після співбесіди або отримання Job Offer. Як правильно відмовити роботодавцю?

Коли можна відмовитися від пропозиції

Вичерпний перелік етапів співбесіди має такий вигляд:

• попередній лист на e-mail;
• дзвінок, коротке обговорення, запрошення на онлайн або офлайн-інтерв’ю;
• інтерв`ю з HR-фахівцем / HR-фахівчинею компанії чи рекрутером / рекрутеркою;
• тестування (якщо є);
• зустріч із безпосереднім керівником / керівницею;
• виконання завдань задля оцінювання компетенцій кандидата / кандидатки;
• отримання запрошення на роботу.

Кожен етап співбесіди важливий для отримання нової інформації про компанію, команду, позицію, вимоги й результати, яких від вас чекають. Дати негативну відповідь на будь-якому з них — нормально.

Найпопулярніші причини відмови

Найчастіше від пропозицій про роботу відмовляються у сферах IT та digital, фінансових структурах, агросфері й сфері споживчих товарів, а також серед управлінців 20–25 років, які вкрай виважено підходять до пошуків, цінують свій час та ресурси. 

Кандидати / кандидатки не готові приймати пропозиції компаній, цінності яких не поділяють. Наприклад, претендент / претендентка не хоче працювати у косметичній компанії, яка тестує продукцію на тваринах. Або вакантну посаду відкрито в компанії, що абсолютно не переймається екологічними проблемами, тоді як кандидат / кандидатка — екоактивіст / екоактивістка. 

З-поміж можливих причин відмовитися від запропонованої роботи — непрозора система винагороди; неможливість HR-спеціаліста / HR-спеціалістки чітко пояснити систему оцінки результатів; озвучення під час інтерв’ю важливих завдань, які не були зазначені в описі вакансії; постановка нездійсненних KPI (ключових показників вашої ефективності).

Як відмовитися до отримання Job Offer

Якщо вам доведеться відмовити потенційному роботодавцю (вербально чи у письмовій формі), найліпше — тактовно акцентувати на собі, а не на недоліках компанії. Не забувайте: навіть ввічлива відмова має бути чітко аргументованою, бо ж рекрутери та HR-фахівці все аналізують, і це надалі може вплинути на процес пошуку.

Повідомити про негативне рішення можна відразу на зустрічі, до отримання Job Offer. Подякуйте за приділений час і запрошення на інтерв’ю та чесно (й чемно) повідомте, що вас не зацікавило (обов’язки, заробітна плата тощо).

Ваші відповіді можуть стати добрим початком подальшого діалогу. Нерідко аргументована «суперечка» зрештою веде до довгострокової та взаємовигідної співпраці.

Приклади листа-відмови від пропозиції:

«[Ім’я інтерв’юера / інтерв’юерки у кличному відмінку], добрий день! Дякую за оффер, мені приємно, що ви оцінили мою кандидатуру! На жаль, я не можу прийняти вашу пропозицію, бо рівень очікуваної заробітної плати та бонусів нижчий, ніж такий, що дозволить мені покривати поточні витрати й виконувати мої зобов’язання. У будь-якому разі я рада нашому знайомству та сподіваюся, що у майбутньому нам вдасться співпрацювати на інших проєктах. З повагою, [ваше ім’я]».

«[Ім’я інтерв’юера / інтерв’юерки у кличному відмінку], привіт! Вдячна вам за оффер! Однак після нашої розмови я усвідомила, що завдання, які у перспективі має виконувати найнята на цю посаду людина, мені таки не близькі. Якщо я виконуватиму тільки їх, то невдовзі втрачу інтерес до проєкту. А це неприйнятно для мене, оскільки мені важливо залишатися мотивованою співробітницею довгий час. Це рішення далося мені нелегко, і я сподіваюся на ваше розуміння. Зрештою мені було приємно з вами поспілкуватися й отримати від вас високу оцінку! З найкращими побажаннями, [ваше ім’я]».

Як відмовитися вийти на роботу та не потрапити у «сіру» зону

Якщо Job Offer вже отримано, але вам запропонували кращі умови, не відтягуйте рішення й повідомте про це відразу. Скажіть, що в іншій компанії вас зацікавив проєкт / команда / розмір винагороди тощо. Чому це важливо? По-перше, якщо ви дійсно сподобалися, компанія, можливо, змінить умови Job Offer на більш вигідні. По-друге, в HR-фахівців буде змога швидко переналаштувати подальший процес та знайти іншу кандидатку / кандидата вчасно.

Не ігноруйте повідомлення й дзвінки HR-фахівців та рекрутерів, щоб не потрапити в так звану «сіру» зону. Можливо, надалі ваші шляхи ще перетнуться. 

Відмовляти непросто. Проте найцінніше, що поєднує вас та рекрутерів — час. Подбайте про те, щоб зберегти його кожному учаснику процесу.

Випробувальний термін — період, під час якого компанія та кандидат / кандидатка, що отримав/-ла вакантну посаду, мають можливість остаточно визначитися, чи варто продовжувати співпрацю. 

Випробувальний строк нічим не відрізняється від звичайного робочого процесу, за винятком того, що кожен усвідомлює, чи задоволений співпрацею. Також у цей період діє спрощений щодо відпрацювання процес звільнення. На працівника / працівницю, що проходить випробувальний термін, поширюються ті ж вимоги та гарантії, що і на колег, згідно з посадами, нормами трудового законодавства та внутрішньою документацією компанії. Інформація щодо заробітної плати зазначається у трудовому договорі. 

Не допускайте найпопулярніших помилок

№1. «Випробувальний термін — це лише місяць»

Тривалість випробувального терміну залежить від позиції й компанії. Чим масштабніша компанія та зона відповідальності співробітника / співробітниці, тим довший випробувальний термін. Іноді йдеться про два тижні, а іноді — про три місяці (скажімо, для топменеджерів).

На співбесіді важливо уточнювати, коли завершиться випробувальний термін та за яких умов можливе його продовження, щоб після отримання Job Offer і прийняття на роботу це не виявилося сюрпризом. 

№2. «Випробувальний термін — це коли відповідальність лягає на керівництво»

Випробувальний термін супроводжується навчанням. Але перед новачками не звикли танцювати з бубнами та відразу підкидати всю необхідну інформацію. Типова ситуація: вам надають основні матеріали для ознайомлення, а далі ви маєте ініціювати зустрічі з колегами й не соромитися запитувати про все, що вас непокоїть.

Будьте активними. Уточнюйте, якщо є щось, що ви не зрозуміли. Краще звернутися за підказкою, ніж перероблювати сотню разів. Попросіть вашого безпосереднього керівника / керівницю максимально конкретизувати ваші цілі й завдання, дізнайтеся докладніше щодо термінів та якості роботи, уважно ознайомтеся з вимогами керівника / керівниці до особистих якостей та професійних компетенцій колег.

Заздалегідь варто уточнити у наставника / наставниці його / її очікування щодо результатів роботи новачків під час випробування. Попросіть періодично організовувати зустрічі тет-а-тет, щоб обговорити проміжні результати вашої роботи. Таким чином, ви оперативно отримуватимете зворотний зв’язок та своєчасно корегуватимете свої дії. Ба більше, це сприятиме формуванню довіри, що цінно для керівництва. 

№3. «Випробувальний термін — це свого роду репетиція повноцінної роботи»

Компанія очікує, що ви якнайшвидше адаптуєтеся та досягнете своєї максимальної ефективності. Відтак ви не можете набирати обертів упродовж декількох місяців. Ясна річ, навіть найдосвідченішим гуру завжди потрібен певний період, щоб освоїтися. Молоді ж фахівці з деякими моментами взагалі можуть зіткнутися вперше. Цілком припустимо, що на пошуки шляхів вирішення тих чи інших завдань необхідний час. Але це не означає, що варто сидіти склавши руки. 

Саме упродовж перших місяців необхідно докласти максимум зусиль, познайомитися з компанією, її цінностями, етапами розвитку, послугами та вимогами. Розфокусування неприпустиме. Під час випробувального терміну аналізують ваші компетенції й перевіряють, чи сходиться те, про що ви натхненного говорили під час інтерв’ю, з вашими діями. 

№4. «Випробувальний термін — це про легкість»

Кожен фахівець / фахівчиня на новому місці неодмінно стикається зі складнощами, такими як термінові виклики, завдання, що горять, спірні питання. Виявіть наполегливість у досягненні позитивного результату, вмикайтеся у разі форс-мажорів, не губіться і не засмучуйтеся, якщо щось раптом пішло не за планом. Пам’ятайте: під час випробувального терміну найважливіше — показати готовність всотувати всю необхідну інформацію та не боятися викликів.

№5. «Випробувальний термін — це лише безпосередні обов’язки, а спілкування з колективом зачекає»

Не зачекає. Не відкладайте в далеку скриньку першу комунікацію. Поговоріть з неформальними лідерами, які можуть бути корисними як під час випробувального терміну, так і в майбутньому.

Беріть активну участь у корпоративному житті компанії. Якщо є змога, відвідуйте колективні заходи: майстер-класи, тренінги та круглі столи. Відтак у вас буде можливість розширити коло спілкування і зблизитися з колегами.